Менінгіт

Ми впевнені, що ви чули про захворювання менінгіт хоча б раз у житті. Та чи знаєте ви, чому менінгіт вважають вкрай небезпечною хворобою? Як розпізнати перші симптоми та запобігти можливим ускладненням? Як вберегти себе та своїх близьких? Нарешті, що робити, аби не захворіти? Дізнаємось детальніше.

Що таке менінгіт

Менінгіт – це запалення оболонок головного та спинного мозку. Виділяють лептоменінгіт – запалення м'якої та павутинної оболонок, а також пахіменінгіт – запалення твердої мозкової оболонки. Менінгіт може проявлятись як самостійне захворювання, або ускладнення іншого стану.

Менінгіт може виникати через діяльність:

• вірусів (герпес, паротит, грип);
• бактерій (стафілокок, стрептокок, менінгокок);
• грибків (кандіда);
• найпростіших мікроорганізмів (токсоплазма, амеба).

Інколи причиною менінгіту є одразу декілька збудників.

Залежно від характеру запального процесу виділяють:

• серозний менінгіт, який викликається частіше вірусами;
• гнійний менінгіт, який протікає з утворенням гною, викликається деякими бактеріями.

Захворювання може протікати з різною швидкістю появи та наростання симптомів:

• блискавично – ознаки менінгіту з’являються дуже швидко, пацієнт може померти в перший день з моменту зараження;
• гостро – інфекція розвивається через декілька діб після зараження, ознаки менінгіту добре виражені;
• хронічно – симптоми проявляються поступово.

Вірусний менінгіт

Збудники вірусного менінгіту – віруси Коксакі та ЕСНО, відносяться до Picornaviridae, роду Enterovirus. Протікає захворювання по типу серозного запалення, без утворення гнійних мас. Вірусна інфекція зазвичай не вражає паренхіму головного мозку.

Спершу пацієнт відчуває типові симптоми вірусної інфекції:

• лихоманку;
• болі в м’язах;
• шлунково-кишкові розлади;
• респіраторні симптоми.

Згодом проявляються ознаки менінгіту:

• головний біль;
• потилична ригідність;
• біль в м’язах;
• чутливість до світла, звуків, дотику.

Туберкульозний менінгіт

Розвивається при наявності туберкульозного вогнища в організмі. Інфекція проникає в оболонки головного мозку гематогенно, тобто, через кровоносну систему. Поступово відбувається обсіменіння основи мозку туберкульозними вузликами розмірами з просяне зернятко.

Туберкульозний менінгіт відрізняється від інших форм хвороби наявністю продромального періоду, який триває 1-2 тижні. Пацієнт починає скаржитись на головний біль у вечірній час, погіршення загального самопочуття, появу роздратованості та апатії. Згодом приєднуються нудота та блювота.

Через тиждень з’являються менінгеальні симптоми, що швидко наростають; температура тіла підвищується до 39 градусів. Пацієнт починає боятися звуків, світла, дотику. Через 8-14 діб людина стає загальмованою. Якщо негайно не розпочати лікування, інфікована людина може померти від паралічу судинного та дихального центрів мозкового стовбура.

Менінгококовий менінгіт

Єдиним джерелом збудника являється людина. Бактерія передається через краплі, які виділяються з дихальних шляхів чи горла носія під час чхання, кашлю, поцілунків. Одразу після потрапляння менінгококу на слизову оболонку носогорла, місцева запальна реакція не розвивається. Збудник може довгий час знаходитися в організмі людини, “пробуджуючись” лише при зниженні імунітету.

Інкубаційний період триває від 2 до 10 діб. Перші симптоми менінгококової інфекції проявляються:

• ригідністю потиличних м’язів;
• високою температурою;<
• чутливістю до світла;
• сплутаністю свідомості;
• головним болем;
• нудотою.

Вторинний гнійний менінгіт

Гнійний менінгіт відрізняється від інших форм захворювання утворенням гнійних мас. Зазвичай збудниками являються:

• у дітей – стрептококи групи B та D, кишкова паличка та інші;
• у дорослих – пневмококи, стафілококи.

До групи ризику потрапляють люди з імунодефіцитними станами, черепно-мозковими травмами, операціями на голові та шиї. При цьому збудник проникає власне у нервову систему через рану або операційне поле. Також людина може інфікуватися через дихальні шляхи, коли інфекція потрапляє в організм через носогорло.

Розпочинається гнійний менінгіт із швидкого погіршення самопочуття, підвищення температури. В тяжких випадках у пацієнта бувають епізоди втрати свідомості, багаторазова блювота, судоми. Хвороба протікає гостро, проте можливий блискавичний розвиток менінгіту або його хронізація.

Енцефалітний менінгіт

Захворювання відрізняється від інших форм менінгіту способом інфікування. Основний шлях зараження людини – укус інфікованого кліща. Перша стадія хвороби, коли відсутні будь-які ознаки менінгіту, триває від 2 діб до місяця. В рідкісних випадках причиною інфікування являється молоко деяких тварин. В такому випадку менінгіт розвивається через 7-10 діб.

Спочатку енцефалітний менінгіт проявляється, як типова ГРВІ. Пацієнти скаржаться на головний біль, біль в суглобах, м’язах; слабкість в тілі. Головний біль супроводжується високою температурою тіла.

Стан ГРВІ триває від кількох годин, до кількох діб, а згодом приєднуються такі симптоми:

• сухий кашель;
• нежить;
• набряк носогорла;
• висока температура, яку неможливо збити жарознижувальними ліками.

Пацієнт починає погано переносити звуки, світло та дотик. Порушується сон, виникають галюцинації та напади маячні.

Симптоми менінгіту

Серед симптомів захворювання виділяють:

• сильний головний біль;
• підвищення температури;
• ригідність потиличних м’язів;
• втрату свідомості;
• світло, звуко та дотикобоязнь;
• нудоту та блювоту;
• галюцинації, маячню, психоемоційне збудження, або навпаки;
• висипи на тілі;
• судоми;
• сонливість.

Важливо розуміти, що менінгіт розвивається на фоні ослабленого імунітету. До факторів ризику імунодефіциту відносять:

• нещодавно перенесені хвороби;
• хронічні захворювання (особливо сифіліс, туберкульоз, цироз, синусит);
• хронічні стреси;
• травми голови та шиї;
• переохолодження організму;
• авітаміноз;
• вживання наркотичних речовин та алкоголю;
• неправильне та довге вживання деяких медикаментів.

Отже, важливо завжди дбати про своє здоров’я та здоров’я близьких.

Діагностика захворювання

Важливо вчасно поставити вірний діагноз та розпочати лікування. Спершу лікар проводить загальний огляд та вивчає скарги пацієнта. Після цього призначаються:

• неврологічні досліди (перевірка ригідності м’язів потилиці, вивчення черепно-мозкових нервів);
• загальний аналіз крові;
• цереброспінальна пункція – основне дослідження, яке може підтвердити або спростувати діагноз менінгіт;
• електроенцефалографія – вивчення функціонування мозку через реєстрацію його електричної діяльності;
• комп’ютерну томографію – пошарове вивчення структури головного мозку.

Тільки після діагностики та постановки остаточного діагнозу можливо призначити лікування.

Методи лікування менінгіту

Пацієнта з підозрою на менінгіт обов’язково госпіталізують. Залежно від форми та збудника менінгіту можуть призначити таку терапію:

1. Гнійну форму менінгіту лікують антибіотиками, в тяжких випадках ліки вводять інтралюмбально.
2. Туберкульозний менінгіт лікують введенням бактеріостатичних доз декількох антибіотиків одночасно.
3. Вірусний менінгіт може лікуватись симптоматично. Також призначають загальноукріплюючі засоби, а в тяжких випадках – кортикостероїди, діуретики. Якщо до вірусної хвороби приєднується бактеріальна інфекція, додатково виписують антибіотики.

Якщо причиною менінгіту стали грибки, наприклад, кандида, лікарі використовують протигрибкові препарати.

Виписують пацієнта після повного одужання, з нормальним самопочуттям.

Менінгіт у дітей

У новонароджених та немовлят менінгіт проявляється вибуханням та напруженням великого тім’ячка. Симптом не виникає у дітей, що страждають диспепсією, гіпотрофією, а також при наявності густого гнійного ексудату.

При первинному інфікуванні вхідними воротами для збудника являються слизові оболонки дихальної системи або шлунково-кишкового тракту. Проникнення збудника до черепа та головного мозку відбувається гематогенним або контактним шляхом.

Які можуть бути ускладнення

Наслідки самостійного або пізнього лікування можуть мати серйозний характер, я саме:

• тимчасову або постійну втрату слуху;
• епілептичні напади;
• артрит гнійного типу;
• ендокардит;
• зниження розумових здібностей;
• в окремих випадках можливий летальний результат.

Саме тому при підозрі на менінгіт необхідно швидко звернутись до лікаря.

Профілактика захворювання

Нині розроблено щеплення від менінгіту. Його рекомендують робити лікарям, які часто контактують з хворими пацієнтами, дітям, а також людям з імунодефіцитними станами.

Неспецифічною профілактикою менінгіту являється посилення ефективності імунної системи. Для цього необхідно дотримуватись здорового способу життя, займатися спортом, підтримувати здорове харчування.

Висновки

Отже, менінгіт – це запалення мозкової оболонки, яке супроводжується появою менінгеальних симптомів. Вражає захворювання дітей і дорослих, зазвичай з погіршеним імунним станом. Важливо вчасно звернутись до лікаря, адже менінгіт має серйозні ускладнення, а інколи призводить до летального результату. Профілактика захворювання полягає в підтримці імунної системи. Дітям, пацієнтам з імунодефіцитом та лікарям рекомендується зробити щеплення.