ЛОР у Львові

Відеоендоскопія - найбільш швидкий та інформативний метод обстеження ЛОР-органів (вухо, горло, ніс). Діагностику проводять за допомогою ендоскопа - невеликого тонкого зонду з відеокамерою на кінці. Діагностика безболісна, проводиться швидко та дає точний результат. Коли потрібно проводити відеоендоскопію? Відеоендоскопія ЛОР органів використовують за наступних симптомів: утруднене носове дихання; регулярні носові кровотечі; виділення з носа різного характеру; запалення носоглотки; шум у вухах; біль у вусі; біль при ковтанні; погіршення слуху, нюху; регулярні головні болі; хропіння, зупинка дихання уві сні. За допомогою ендоскопа лікар може визначити ступінь розростання аденоїдної тканини та, призначити відповідне лікування. Також обстеження допомагає виявити інші причини порушення роботи дихальної системи та визначитись із лікувальною тактикою. Переваги відеоендоскопії Перевагами відеоендоскопії є: точні результати - відеоендоскопія дозволяє зафіксувати об’єктивний стан ЛОР-органів на момент проведення процедури: обсяги запального процесу, кількість слизу, колір тощо; висока швидкість діагностики - обстеження триває до 10 хв; безболісна процедура - лікарі працюють максимально делікатно; відсутність протипоказань, за винятком окремих випадків; не має побічних ефектів чи обмежень щодо частоти використання; входить у вартість консультації лікаря-отоларинголога; є можливість порівнювати результати обстеження в динаміці. Недоліки та протипокази до відеоендоскопії Абсолютних протипоказань до проведення відеоендоскопії немає. Разом з тим, існує декілька станів, при яких варто утриматись від цієї маніпуляції або ж змінити спосіб обстеження (на розсуд лікаря): алергія на анестетики, які іноді можуть використовувати під час обстеження; висока чутливість слизової оболонки; часті носові кровотечі – дослідження необхідно проводити обережно та використовувати для цього найтонший ендоскоп; слабкі кровоносні судини; розлади нервової системи. Як проходить відеоендоскопія Зазвичай дослідження проводять без використання місцевого знеболення. Під час обстеження необхідно сидіти рівно, не робити різких рухів. У випадку, якщо пацієнт відчуває біль чи дискомфорт, важливо про це повідомити лікаря. Для комфорту пацієнтів Medialt наші лікарі проводять ендоскопію якомога делікатніше.  Тривалість процедури – до 10-15 хвилин. Сам ендоскоп не шкодить слизовим оболонкам, не викликає відкритих кровотеч, після обстеження не залишається жодних ран, шрамів або рубців. Відеоендоскопія глотки та гортані не вимагає від пацієнта проведення значних підготовчих заходів. При обстеженні носа обов’язково попередьте лікаря, якщо приймаєте препарати, що розріджують кров. Вони можуть спричинити носові кровотечі. Що бачить лікар при ендоскопії? Для прикладу розглянемо ендоскопію вуха - відеоотоскопію. При цьому лікар оцінює стан шкіри та барабанної перетинки. В нормі шкіра світло-рожева,  а барабанна перетинка перламутрово-сіра. Наявність волосяних фолікулів чи сірки є нормою. Варіанти норми: Для порівняння, захворювання вуха виглядають наступним чином (нормальний стан - фото “e”): Записатись на огляд та консультацію до ЛОРа Для запису на огляд та приватну консультацію до лікаря-отоларинголога (ЛОРа) ви можете залишити заявку на нашому сайті або зателефонувати за номером +38 (067) 653 70 65.. Будьте здорові!

Нежить, гайморит, фронтит, риносинусит, етмоїдит - назви запальних захворювань слизової оболонки носа та носових пазух, які часто на слуху. Що це за такі ці -ити, який з них у вас і до якого лікаря йти - розповідаємо далі у статті. Щоб зрозуміти ці процеси, необхідно повернутись до анатомії носа та носових пазух. Всередині носова порожнина вкрита слизовою оболонкою, а поруч знаходяться носові пазухи (синуси): лобні, гайморові, решітчасті та клиноподібна (етмоїдальна). Це невеликі порожнини, заповнені повітрям, які знаходяться в деяких кістках черепа (лобовій, верхній щелепі та інших). У разі запалення носової порожнини та приносових пазух зазвичай виставляють діагноз риносинусит. Види риносинуситу і скільки триває захворювання? Риносинусит - запалення носової порожнини (рино-) та носових пазух (-синус). Розрізняють: гострий риносинусит (вірусний / поствірусний / гострий бактеріальний риносинусит) - трапляється найчастіше. Гострий риносинусит означає, що патологічний процес розвивається швидко (протягом декількох днів) і триває короткий час. Більшість випадків гострого стану тривають приблизно тиждень, але можуть тривати від 2-х до 12-ти (тобто, більше, ніж більшість гострих респіраторних інфекцій). Зазвичай має неускладнений перебіг, інколи може пройти самостійно. При ускладненнях відбувається поширення інфекційного процесу на сусідні структури (порожнина черепа та очниця), проте це трапляється рідко. У більшості людей гострий риносинусит розвивається як прояв гострої респіраторної інфекції (ГРВІ), в тому числі грипу. Віруси пошкоджують слизову оболонку порожнини носа та приносових пазух і викликають в ній патологічний процес, що триває до того часу, поки організм не очиститься від вірусу. хронічний - означає, що риносинусит має стійкий перебіг і триває довше 12-ти тижнів. Ця патологія зустрічається рідко. рецидивуючий - якщо відбулось чотири епізоди тривалістю менше 4 тижнів з ремісією симптомів між ними Чому риносинусит - це не завжди гайморит? Залежно від локалізації запального процесу гострий риносинусит має різні назви: при запаленні верхньощелепної (гайморової) пазухи - це гострий гайморит; при запаленні лобної (фронтальної) пазухи - гострий фронтит; при запаленні решітчастої пазухи - гострий етмоїдит; при запаленні клиноподібної (сфеноїдальної) пазухи - гострий сфеноїдит. Оскільки всі синуси сполучаються з порожниною носа, то запальний процес охоплює одночасно і порожнину носа (рино), і пазухи (синус), часто встановлюють діагноз риносинусит, без уточнення локалізації. При запаленні одночасно усіх пазух, виставляють діагноз пансинусит. Бувають також ізольовані випадки запалення пазух. Наприклад, одонтогенний гайморит - запалення гайморових пазух, спричинене захворюваннями зубів. Які симптоми притаманні риносинуситу? Симптоми, що найчастіше зустрічаються при риносинуситі (гаймориті, фронтиті, етмоїдиті, сфеноїдиті): Біль і болючість при пальпації над ураженою пазухою. Біль часто має пульсуючий характер і посилюється при нахилі голови вперед. Також може викликати біль жування. Закладеність носа. Як правило, закладені обидві частини носа, на деякий час можна втратити нюх. Виділення із носа. Гарячка (підвищена температура тіла). Інші симптоми пацієнта можуть включати: головний біль неприємний запах з рота зубний біль кашель відчуття тиску або закладеність у вухах загальну втому У дітей можуть зустрічатися наступні симптоми: дратівливість, дискомфорт у вухах, хропіння, дихання відкритим ротом, проблеми з вигодовуванням, гугнявість. Як відрізнити риносинусит від нежитю? Риносинусит включає в себе нежить, адже нежить - це симптом запалення слизової оболонки носу (риніт). Проте при риносинуситі наявні додаткові симптоми, описані вище. Причини виникнення риносинуситу Найчастішою причиною риносинуситу є вірусні інфекції. Іншими причинами можуть бути: Бактеріальні інфекції. Найпоширенішим патогеном є бактерія Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae. Алергії: алергія може викликати набряк слизової оболонки носа і блокувати співустя пазух, що робить пазухи більш сприйнятливими до інфекції. Анатомічні особливості: до прикладу викривлення носової перегородки. Травми: травматичні пошкодження обличчя або голови можуть призвести до розвитку гаймориту, фронтиту тощо. Імунні порушення: порушення імунної системи можуть зробити організм більш схильним до інфекцій та запалення. Та інші причини такі які: пухлини, муковісцидоз, бронхіальна астма. Діагностика риносинуситу Діагноз гострого риносинуситу зазвичай встановлюється на прийомі, на підставі скарг пацієнта та характерних симптомів. Також лікар може провести відеоендоскопію. При необхідності лікар може скерувати на рентгенографію носа та приносових пазух. Комп'ютерна томографія (КТ), як вид рентгенографічного обстеження, може надати детальніше зображення носових пазух та допомогти у точній діагностиці, проте є більш вартісним методом обстеження, у порівнянні зі звичайним рентгенологічним знімком. Як лікувати риносинусит? В більшості випадків гострий риносинусит спричиняється вірусною інфекцією (вірусний риносинусит), і імунна система самостійно бореться з нею. Тому зазвичай необхідне симптоматичне лікування, яке включає: нестероїдні протизапальні препарати, промивання носової порожнини сольовими розчинами, препарати, які зменшують набряк. А як щодо антибіотиків? Оскільки в більшості риносинусити спричинені вірусними інфекціями, а антибіотики не мають впливу на віруси, то їх не призначають. Однак, у випадку гострого бактеріального риносинуситу призначається антибіотикотерапія. NB! Це загальна інформація щодо лікування гострого риносинуситу, і важливо консультуватися з лікарем для точного діагнозу і призначення необхідного лікування. З метою забезпечення ефективності та безпечності лікування, слід дотримуватися рекомендацій лікаря і інструкцій щодо застосування лікарських засобів. Увага: обов’язково звертайтеся до свого лікаря у випадку, якщо Ваш стан не покращується (або погіршується) впродовж тижня від початку захворювання! Червоні прапорці Симптоми, при яких потрібно негайно звернутись до лікаря: сильний біль та/або припухлість в передній частині голови; набряк навколо очей; набряк м’яких тканин обличчя; кров’янисті виділення з носа. Риносинусит: профілака захворювань і ускладнень  Вчасно лікуйте ГРВІ, уникайте переохолодження в сезон застуд, займайтесь спортом та дотримуйтесь здорового харчування. Дбайте про мікроклімат вдома: уникайте сигаретного диму, контролюйте рівень вологості в кімнатах під час опалювального сезону. У випадку, якщо у вас виникли симптоми риносинуситу, слід негайно звернутися до сімейного лікаря, терапевта або лікаря-оториноларинголога для професійної консультації, діагностики та лікування. Раннє виявлення допоможе запобігти ускладненням та сприятиме швидкому одужанню. З турботою про ваше здоров'я, медичний центр Medialt!

Алергічний риніт — це одне з найбільш поширених алергічних захворювань, яке може суттєво впливати на якість життя людини. Запальна реакція слизової оболонки носа, викликана контактом з алергенами, провокує нежить, свербіж у носі, сльозотечу, біль та першіння у горлі. Викликати алергічний риніт можуть — пиловий кліщ, пилок рослин у період цвітіння, спори цвілі, алергени домашніх улюбленців. Розповім детальніше про профілактичні заходи, діагностику та лікування алергічного риніту. Що таке алергічний риніт? Алергічний риніт - це запалення слизової оболонки носа, викликане алергеном. Захворювання дуже поширене: за різними даними, вражає від 10 до 40% населення. З'являється алергічний нежить, як результат взаємодії двох груп чинників: генетичної схильності до алергій та провокуючих факторів. У загальному розумінні, алергічний риніт — це аномальна, надмірна реакція імунної системи людини на контакт із білками та іншими речовинами-алергенами. Нежить виникає, коли алерген, потрапляючи в організм, з'єднується з імуноглобулінами класу IgE. Результат — утворення комплексу, який прикріплюється до мастоцитів. Ці клітини виробляють гістамін. Саме під дією гістаміну виникають типові ознаки алергічного риніту — виділення з носа, сльозотеча, чхання. Тривалий вплив алергену може спричиняти гіпертрофію слизової, звузити чи заблокувати придаткові пазухи носа. Види алергічного риніту Алергічний риніт класифікують на дві категорії, залежно від сезону: Сезонний — найчастіше викликаний цвітінням дерев та квітів. Цілорічний — реакція на інгаляційні алергени, яка не залежить від сезону. Цими алергенами можуть бути домашні рослини, грибок, пилові кліщі. Сезонний — найчастіше викликаний цвітінням дерев та квітів. Цілорічний — реакція на інгаляційні алергени, яка не залежить від сезону. Цими алергенами можуть бути домашні рослини, грибок, пилові кліщі. Класифікація алергічного риніту за тривалістю симптомів: Інтермітуючий — симптоми тривають менше 4 днів на тиждень або менше місяця на рік. Персистуючий — тривалістю ≥ 4 дні на тиждень і ≥ 1 місяць на рік. Які симптоми алергічного риніту у дорослих і дітей? Ознаки риніту проявляються одразу після контакту з алергеном. Типово, це: нежить та закладеність носа; свербіж у носі; чхання; кашель; біль та першіння в горлі свербіння очей і сльозотеча; сухість та свербіж шкіри, утворення пухирів; надмірна втома. Лихоманка при алергічному риніті не виникає. Зверніть увагу: якщо вказані симптоми тривають понад два тижні, варто звернутися до лікаря для діагностики алергії. Як розвивається захворювання - алергічний риніт? Механізм розвитку алергічного риніту такий: людина вступає в контакт з алергеном, організм виробляє гістамін, який викликає типові алергічні симптоми, зокрема алергічний риніт. Гістамін — це природна хімічна сполука, яка захищає від алергену. Поширені алергени, які викликають риніт: пилові кліщі; пилок трав, квітів, дерев; цвіль; котяча слина; епідерміс та шерсть тварин. Відсоток випадків алергічного риніту росте за сприятливих умова для розповсюдження пилку рослин: навесні, влітку та восени.  Які існують фактори ризику алергічного риніту Основний фактор — це несприятлива спадковість. Захворювання з високою ймовірністю виникне у тих пацієнтів, чиї близькі родичі мали алергії, атопічний дерматит або бронхіальну астму. Зовнішні фактори також можуть спровокувати алергічний риніт: куріння; побутовий дим; робота на шкідливих виробництвах; вплив хімікатів; підвищена вологість; забруднене повітря; використання спреїв (лак для волосся тощо). Особливості алергічного риніту в дітей Алергічний риніт у дітей часто виникає одночасно з вірусною інфекцією або сприяє їй. Саме тому, діагностика захворювання — часто утруднена. Для діагностики можуть бути рекомендовані шкірні проби, або аналіз крові на алергію.  Лікування риніту у дітей, в залежності від виду алергічного риніту та ступеню важкості, може передбачати прийом антигістамінних препаратів, кромоглікатних або антигістамінних очних крапель, назальних глюкокортикостероїдів, уникнення контакту з алергенами, промивання носа ізотонічним розчином морської води, алергоспецифічна імунотерапія. Наслідки алергічного риніту За відсутності належної терапії, алергічний риніт не лише погіршує якість життя, а й спричиняє ряд ускладнень: Синусит; Середній отит; Носові поліпи; Погіршення нюху; Проблеми зі сном. Тому консультація з лікарем-отоларингологом та своєчасне лікування алергічного риніту — дуже важливі. Діагностика алергічного риніту Діагностика захворювання передбачає збір анамнезу та огляд порожнини носа. За необхідності, отоларинголог проводить огляд носової порожнини, допомогою ендоскопа. Дане дослідження допомагає точно оцінити стан слизових оболонок. Додатково пацієнти скеровуються на консультацію до алерголога для уточнення причини алергічного риніту, додаткові обстеження, такі як шкірний прик-тест або аналіз крові на виявлення антитіл імуноглобуліну Е до певних груп алергенів. Щоб полегшити прояви захворювання, рекомендовано: Обмеження контакту з алергенами. Правильна лікувальна тактика з використанням лікарських препаратів, в залежності від типу алергічного риніту та важкості. Детальні рекомендації для покращення вашого стану можна отримати для консультації з лікарем отоларингологом. Не відкладайте візит до лікаря за наявності симптомів алергічного риніту. Записатися на прийом можна за телефоном (067) 653 70 65 або скориставшись онлайн-формою.