Тимпанометрія у Львові

Нежить, гайморит, фронтит, риносинусит, етмоїдит - назви запальних захворювань слизової оболонки носа та носових пазух, які часто на слуху. Що це за такі ці -ити, який з них у вас і до якого лікаря йти - розповідаємо далі у статті. Щоб зрозуміти ці процеси, необхідно повернутись до анатомії носа та носових пазух. Всередині носова порожнина вкрита слизовою оболонкою, а поруч знаходяться носові пазухи (синуси): лобні, гайморові, решітчасті та клиноподібна (етмоїдальна). Це невеликі порожнини, заповнені повітрям, які знаходяться в деяких кістках черепа (лобовій, верхній щелепі та інших). У разі запалення носової порожнини та приносових пазух зазвичай виставляють діагноз риносинусит. Види риносинуситу і скільки триває захворювання? Риносинусит - запалення носової порожнини (рино-) та носових пазух (-синус). Розрізняють: гострий риносинусит (вірусний / поствірусний / гострий бактеріальний риносинусит) - трапляється найчастіше. Гострий риносинусит означає, що патологічний процес розвивається швидко (протягом декількох днів) і триває короткий час. Більшість випадків гострого стану тривають приблизно тиждень, але можуть тривати від 2-х до 12-ти (тобто, більше, ніж більшість гострих респіраторних інфекцій). Зазвичай має неускладнений перебіг, інколи може пройти самостійно. При ускладненнях відбувається поширення інфекційного процесу на сусідні структури (порожнина черепа та очниця), проте це трапляється рідко. У більшості людей гострий риносинусит розвивається як прояв гострої респіраторної інфекції (ГРВІ), в тому числі грипу. Віруси пошкоджують слизову оболонку порожнини носа та приносових пазух і викликають в ній патологічний процес, що триває до того часу, поки організм не очиститься від вірусу. хронічний - означає, що риносинусит має стійкий перебіг і триває довше 12-ти тижнів. Ця патологія зустрічається рідко. рецидивуючий - якщо відбулось чотири епізоди тривалістю менше 4 тижнів з ремісією симптомів між ними Чому риносинусит - це не завжди гайморит? Залежно від локалізації запального процесу гострий риносинусит має різні назви: при запаленні верхньощелепної (гайморової) пазухи - це гострий гайморит; при запаленні лобної (фронтальної) пазухи - гострий фронтит; при запаленні решітчастої пазухи - гострий етмоїдит; при запаленні клиноподібної (сфеноїдальної) пазухи - гострий сфеноїдит. Оскільки всі синуси сполучаються з порожниною носа, то запальний процес охоплює одночасно і порожнину носа (рино), і пазухи (синус), часто встановлюють діагноз риносинусит, без уточнення локалізації. При запаленні одночасно усіх пазух, виставляють діагноз пансинусит. Бувають також ізольовані випадки запалення пазух. Наприклад, одонтогенний гайморит - запалення гайморових пазух, спричинене захворюваннями зубів. Які симптоми притаманні риносинуситу? Симптоми, що найчастіше зустрічаються при риносинуситі (гаймориті, фронтиті, етмоїдиті, сфеноїдиті): Біль і болючість при пальпації над ураженою пазухою. Біль часто має пульсуючий характер і посилюється при нахилі голови вперед. Також може викликати біль жування. Закладеність носа. Як правило, закладені обидві частини носа, на деякий час можна втратити нюх. Виділення із носа. Гарячка (підвищена температура тіла). Інші симптоми пацієнта можуть включати: головний біль неприємний запах з рота зубний біль кашель відчуття тиску або закладеність у вухах загальну втому У дітей можуть зустрічатися наступні симптоми: дратівливість, дискомфорт у вухах, хропіння, дихання відкритим ротом, проблеми з вигодовуванням, гугнявість. Як відрізнити риносинусит від нежитю? Риносинусит включає в себе нежить, адже нежить - це симптом запалення слизової оболонки носу (риніт). Проте при риносинуситі наявні додаткові симптоми, описані вище. Причини виникнення риносинуситу Найчастішою причиною риносинуситу є вірусні інфекції. Іншими причинами можуть бути: Бактеріальні інфекції. Найпоширенішим патогеном є бактерія Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae. Алергії: алергія може викликати набряк слизової оболонки носа і блокувати співустя пазух, що робить пазухи більш сприйнятливими до інфекції. Анатомічні особливості: до прикладу викривлення носової перегородки. Травми: травматичні пошкодження обличчя або голови можуть призвести до розвитку гаймориту, фронтиту тощо. Імунні порушення: порушення імунної системи можуть зробити організм більш схильним до інфекцій та запалення. Та інші причини такі які: пухлини, муковісцидоз, бронхіальна астма. Діагностика риносинуситу Діагноз гострого риносинуситу зазвичай встановлюється на прийомі, на підставі скарг пацієнта та характерних симптомів. Також лікар може провести відеоендоскопію. При необхідності лікар може скерувати на рентгенографію носа та приносових пазух. Комп'ютерна томографія (КТ), як вид рентгенографічного обстеження, може надати детальніше зображення носових пазух та допомогти у точній діагностиці, проте є більш вартісним методом обстеження, у порівнянні зі звичайним рентгенологічним знімком. Як лікувати риносинусит? В більшості випадків гострий риносинусит спричиняється вірусною інфекцією (вірусний риносинусит), і імунна система самостійно бореться з нею. Тому зазвичай необхідне симптоматичне лікування, яке включає: нестероїдні протизапальні препарати, промивання носової порожнини сольовими розчинами, препарати, які зменшують набряк. А як щодо антибіотиків? Оскільки в більшості риносинусити спричинені вірусними інфекціями, а антибіотики не мають впливу на віруси, то їх не призначають. Однак, у випадку гострого бактеріального риносинуситу призначається антибіотикотерапія. NB! Це загальна інформація щодо лікування гострого риносинуситу, і важливо консультуватися з лікарем для точного діагнозу і призначення необхідного лікування. З метою забезпечення ефективності та безпечності лікування, слід дотримуватися рекомендацій лікаря і інструкцій щодо застосування лікарських засобів. Увага: обов’язково звертайтеся до свого лікаря у випадку, якщо Ваш стан не покращується (або погіршується) впродовж тижня від початку захворювання! Червоні прапорці Симптоми, при яких потрібно негайно звернутись до лікаря: сильний біль та/або припухлість в передній частині голови; набряк навколо очей; набряк м’яких тканин обличчя; кров’янисті виділення з носа. Риносинусит: профілака захворювань і ускладнень  Вчасно лікуйте ГРВІ, уникайте переохолодження в сезон застуд, займайтесь спортом та дотримуйтесь здорового харчування. Дбайте про мікроклімат вдома: уникайте сигаретного диму, контролюйте рівень вологості в кімнатах під час опалювального сезону. У випадку, якщо у вас виникли симптоми риносинуситу, слід негайно звернутися до сімейного лікаря, терапевта або лікаря-оториноларинголога для професійної консультації, діагностики та лікування. Раннє виявлення допоможе запобігти ускладненням та сприятиме швидкому одужанню. З турботою про ваше здоров'я, медичний центр Medialt!

Збільшені аденоїди (гіпертрофія аденоїдів) та запалені аденоїди (аденоїдит) — це одна з найчастіших причин звернення до дитячого отоларинголога. Порушення носового дихання, регулярні інфекції, хриплість та гугнявість голосу, ротове дихання — викликає суттєвий дискомфорт у дитини та провокує ускладнення. Про причини проблем аденоїдів у дітей та методи їх лікування розкаже ЛОР медичного центру Medialt. Що таке аденоїди у дітей? Аденоїди — це носоглоткові мигдалини, лімфатичний орган, який відіграє важливу роль у формуванні імунітету дитини.  Функція аденоїдів — захисна. За допомогою аденоїдів імунна система дитини навчається правильно боротися з подразниками, підбираючи специфічні речовини (антитіла) для протистояння бактеріям, вірусам. Аденоїди присутні з народження та збільшуються у розмірі на фоні захворювань носової порожнини приблизно у віці 3-7 років. Проблема з аденоїдами виникає тоді, коли лімфоїдна тканина починає розростатися, мигдалини збільшуються, блокуючи нормальне носове дихання. Якщо в лімфоїдній тканині аденоїдів, яка розрослась, розвивається запальний процес - це називають “аденоїдит”.  Причини розвитку аденоїдів та перші симптоми Аденоїдит — це патологічне збільшення аденоїдів, яке найчастіше виникає у дітей віком від 3 до 7 років. Саме в цей період малюки активно пізнають світ поза домом, відвідують садочок та додаткові заняття, спілкуються в дитячих колективах. Це стає випробуванням для імунної системи, яка контактує з великою кількістю нових бактерій, вірусів, мікроорганізмів. Ці віруси, бактерії та алергени можуть провокувати запалення аденоїдної тканини. Постійне запалення приводить до розростання аденоїдів та їх подальшої гіпертрофії. Основні причини гіпертрофії аденоїдів — це: спадкова схильність; часті ГРВІ; алергічний риніт; перенесені кір, коклюш, дифтерія, мононуклеоз. Лікування аденоїдів у дітей Основні симптоми аденоїдиту — це: закладеність носового ходу, труднощі з носовим диханням; нічне хропіння; хронічний нежить; гугнявість; сон з відкритим ротом; часті інфекційні захворювання середнього вуха; швидка стомлюваність; порушення слуху.  Аденоїди спостерігаються у 5-8% дітей віком від 3 до 7 років, однаково часто у хлопчиків і дівчаток. У дітей старшого віку частота захворюваності зменшується, а у підлітків після 15 років та дорослих виявляється лише в окремих випадках.  Причини розвитку аденоїдів та перші симптоми Розрізняють три види гіпертрофії аденоїдів, залежно від перекриття хоан - отворів, які з'єднують носову порожнину з глоткою: І ступінь — лімфоїдна тканина тканина закриває до 1/3 хоан, і практично не впливає на носове дихання; ІІ ступінь — лімфоїдна тканина закриває до 2/3 хоан та помітно утруднює носове дихання; ІІІ ступінь — лімфоїдна тканина практично повністю перекриває хоани, при цьому суттєво утруднюючи або унеможливлюючи носове дихання. Діагностика гіпертрофії аденоїдів та запалення аденоїдів у дитини Діагноз встановлюється на підставі скарг, ретельно зібраного анамнезу і огляду пацієнта. Раніше для діагностики запалення піднебінних мигдаликів застосовувалися неприємні та малоінформативні методи: пальцеве дослідження, занурення дзеркальця. Зараз їх замінили набагато інформативніші методи дослідження: ендоскопія та комп'ютерна томографія. За допомогою сучасних методів лікар-отоларинголог визначає точний розмір аденоїдів, ступінь запалення та необхідність аденотомії (видалення мигдаликів).  Лікування аденоїдів та видалення аденоїдів Існують два методи лікування: консервативний (медикаментозний) і хірургічний (аденотомія). Вибір методу лікування здійснює ЛОР лікар на основі скарг пацієнта, даних анамнезу та додаткових методів дослідження. Медикаментозне лікування Найбільш ефективне на початкових стадіях - І та ІІ ступенях гіпертрофії. Лікування аденоїдиту за допомогою інтраназальних кортикостероїдів є ефективним методом лікування обструкції носових дихальних шляхів у дітей з гіпертрофією аденоїдів. Інтраназальні кортикостероїди мають протизапальну дію, яка допомагає зменшити запалення та набряк аденоїдів, полегшуючи тим самим носове дихання.  Призначення та дозування інтраназальних кортикостероїдів повинен визначити лікар, враховуючи вік та індивідуальні особливості стану здоров'я дитини. При призначенні лікування також враховується можлива причина гіпертрофії аденоїдів. До прикладу, якщо у дитини зі збільшеними аденоїдами встановлено діагноз, який міг бути причиною збільшення аденоїдів, обов’язково призначається лікування такого захворювання.  Хірургічне втручання Показами до видалення аденоїдів (аденотомії) є: проблеми з диханням: зупинки дихання уві сні (апное), стійке порушення носового дихання; захворювання вух: хронічний секреторний отит, рецидивуючі середні отити; зміна лицевого скелету, зміна прикусу, формування “аденоїдного” обличчя (на фото нижче); відсутність ефекту від медикаментозного лікування. Можливі ускладнення аденоїдів Якщо запалені піднебінні мигдалики не лікувати, можливий розвиток ряду ускладнень: хронічний аденоїдит; ларинготрахеїти та пневмонії; дисфункція слухової труби; порушення прикусу (через ротове дихання); зупинки дихання уві сні; аномалії розвитку щелепи та скелета.  Профілактика захворювання аденоїдів Специфічної профілактики гіпертрофії аденоїдів не існує. Проте варто дотримуватися стандартних рекомендацій щодо здорового способу життя та гігієни, вчасно лікувати ГРВІ у дитини. У відео - підсумовуємо найважливіше про аденоїди: За виявлення специфічних ознак аденоїдиту необхідно звернутися до лікаря-отоларинголога для діагностики та лікування. Це допоможе уникнути ускладнень та якомога швидше повернутися до здорового життя. Medialt Менеджмент твого здоров'я

У дитини болить вухо та піднялась температура? Гострий середній отит — це одна з найчастіших причин звернення до дитячого ЛОРа в Medialt. Таке захворювання може виникати, як ускладнення ГРВІ. У групі ризику — діти віком до 7 років. Середній отит буває і в дорослих, але епізоди такого захворювання у них є вкрай рідкісними. Про те, як розпізнати отит у дитини, чи є антибіотики єдиним методом лікування та коли варто записатися до дитячого отоларинголога — далі в нашій статті.  Що таке гострий середній отит? Гострий середній отит (ГСО) — це гостре запалення порожнини середнього вуха*. До появи ГСО найбільше схильні діти від 6 до 18 місяців: через ще не сформований імунітет та особливості анатомії, зокрема горизонтальне розташування слухової труби — каналу, що з’єднує носоглотку з порожниною середнього вуха. *Середнє вухо — це вистелена слизовою оболонкою порожнина за барабанною перетинкою. Вона містить слухові кісточки, які передають звукові коливання на внутрішнє вухо.  Механізм розвитку гострого отиту Запалення середнього вуха виникає на тлі ГРВІ, грипу, алергії або травм. Ці стани викликають порушення відтоку рідини по слуховій (євстахієвій) трубі, яка з’єднує середнє вухо з носоглоткою. Як наслідок, рідина застоюється: створює сприятливі умови для розмноження бактерій та появи інфекції.  У немовлят слухова труба ширша та розташована більш горизонтально, ніж в дорослих. Саме тому, інфекція з носа може легше і швидше потрапити до порожнини вуха.  Найбільш часто, гострий отит виникає як ускладнення респіраторної інфекції. При цьому вірусне походження захворювання має значення лише на початку, потім основну роль відіграє бактеріальна флора. Бактерії, які викликають ГСО у дітей — це Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis. Симптоми гострого середнього отиту у дітей Головна скарга пацієнтів з ГСО — це гострий, одно- або двобічний вушний біль. Дискомфорт посилюється у положення лежачи та підкріплюється такими проявами, як: головний біль; витікання рідини з вух; порушення слуху; підвищення температури тіла. У немовлят, які ще не можуть чітко пояснити свої симптоми, про гострий отит середнього вуха свідчать такі ознаки: порушення реакції на звуки; смикання вуха; зниження апетиту;  блювання та пронос; частий плач. Малюк може стати дратівливим, погано спати, відмовлятися від їжі.  Фактори ризику розвитку ГСО у дітей Основними чинниками, які збільшують ризик гострого отиту, є: вплив респіраторних подразників — зокрема, тютюновий дим (курець вдома); штучне вигодовування; хронічний назофарингіт; часті інфекції верхніх дихальних шляхів; аномалії розвитку кісток лицевого відділу черепа. Як правило, на отит частіше хворіють діти, які відвідують дитячий садок та регулярно бувають в дитячих колективах. Це нормальне явище, яке пов’язане з активним формуванням імунітету дитини та його реакцією на подразники. Діагностика гострого отиту у дитини Щоб встановити діагноз, лікарю необхідно оглянути пацієнта за допомогою отоскопа (проведення отоскопії або відеоендоскопії) та зібрати анамнез. Для підтвердження ГСО обов’язкова наявність таких діагностичних критеріїв: Випіт у середньому вусі. Запалення барабанної перетинки — середнє або виражене. Наявність >1 специфічного симптому: зниження слуху, перфорації барабанної перетинки, оталгії.  Наявність >1 неспецифічного симптому: гарячка, дратівливість, зниження апетиту, блювання, діарея, порушення сну. Лікування отиту у дітей На початковому етапі захворювання може застосовуватися тактика спостереження — симптоматичне лікування гострого отиту та моніторинг стану дитини протягом 1-2 діб. Якщо лікар помічає позитивну динаміку, симптоматичне лікування продовжують. У випадку, якщо симптоми ГСО не зникають або посилюються, є ознаки бактерійного процесу - призначається антибіотикотерапія.  Потребу в антибактеріальній терапії визначають такі фактори, як: тяжкість перебігу отиту; наявність критеріїв бактеріального середнього отиту. Згідно рекомендацій Американської Академії Педіатрії, вибір тактики лікування також залежить від віку дитини: Вік дитини Певний ГСО Непевний ГСО до 6 місяців Антибіотикотерапія Антибіотикотерапія від 6 місяців до 2 років Антибіотикотерапія Антибіотикотерапія при важкому перебігу, Тактика спостереження за легкого перебігу від 2 років Антибіотикотерапія при важкому перебігу, Тактика спостереження за легкого перебігу Тактика спостереження Рішення про застосування антибіотикотерапії приймається в кожному конкретному клінічному випадку окремо, з огляду на потенційні користь та ризики від такого лікування.  Додаткове лікування при середньому отиті Для лікування ГСО у складі комплексної терапії дитячий ЛОР може призначати: нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, парацетамол); вушні краплі — з антибіотиком, місцевим анестетиком або протизапальним препаратом. Вибір крапель здійснюється з урахуванням важкості перебігу захворювання та віку дитини.  Самолікування при отиті — небезпечне та може призводити до серйозних ускладнень!  Не шукайте, як лікувати отит самостійно або народними засобами. Якщо дитина скаржиться на біль у вусі, або ви помітили симптоми отиту у немовляти, важливо записатися на консультацію до дитячого ЛОРа. Профілактика ГСО Станом на сьогодні в Україні доступна специфічна профілактика інфекцій, викликаних Streptococcus pneumoniae — одним з основних збудників ГСО. Це антипневмококова вакцина. В Україні зареєстровано 2 вакцини від пневмококової інфекції — Синфлорикс та Превенар 13. Синфлорикс застосовується для імунізації дітей від 6 місяців до 5 років включно, Превенар 13 — для дітей від 6 місяців та без верхніх вікових обмежень (також підходить для дорослих). Ефективним профілактичним заходом також є щеплення від грипу, оскільки гострий отит є поширеним ускладненням цього захворювання. Зареєстровані в Україні вакцини  — Ваксігрип тетра, ДжіСі Флю. Загальні рекомендації для профілактики отиту — це дотримання правил особистої гігієни та здорового способу життя, уникнення контакту з хворими, підтримка загального імунітету дитини та вчасне лікування респіраторних захворювань.У разі, якщо у вашої дитини болить вухо, - звертайтесь на консультацію до дитячого ЛОРа в Medialt, ми швидко діагностуємо та пролікуємо вушка малюка. З турботою, МЦ Medialt!